НУДЬГА
Коли нудьга стискає простір твій,
Не бійся бути з нею у пітьмі.
Торкнись її, почни із нею бій,
Знайди себе у тій глухій тюрмі.
Занурюйсь глибше, не шукай воріт,
Не бийсь руками проти темноти.
Бо тільки той, хто впав у власний гніт,
Зуміє бути з ясністю на "ти".
Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг,
Тим легше вирвешся назад, наверх.
Там, де тягар стискає думку в круг,
Знайдеш ти силу без всіляких черг.
Немає втечі — є лиш тільки спад,
Є тільки зустріч з привидом життя.
Тоді лиш стане серце як снаряд,
Який розірве прірву забуття.
Тож не тікай, коли прийшла печаль,
Забудь про біль, глуши свої страхи.
Лиш так добудеш спокій і мораль,
Щоби втікати із глибин нудьги.
Мирослав Манюк
02.05.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2025
автор: Мирослав Манюк