Зірки сховалися в просторі, вийшло Сонечко,
По колу знову променці несе свої.
Я виглядаю рано у своє віконечко,
Що раз дивуюсь – як чудово навесні!
Південний вітерець наш подих затамовує,
Земля радіє серед золотих вітрил.
Весна - провісниця природу нам оновлює,
Вона принесла безліч різних Божих див.
Пухнасті хмарки ніжні, білі і тонесенькі,
Летять у небі – наче зграйки янголят.
А поміж крилами рясні падуть дрібнесенькі -
Ласкаві промінці, це Сонце немовля.
17.05.2011 ред.02.03.2015
фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина