Так невимовно солодко й… водночас трішки гірко
Знайтись лише на друге півжиття, коли
Вже майже не лишилось помилок,
Що за земним сценарієм призначено було...
І славлю Господа, що від моїх Вас оберіг...
І сивочолим вже до Вас, чарівна пані,
За руку інтернетами крізь темряву війни провів,
Поперед очі Ваші, Любов'ю переповнені, поставив і...
Тут не скажу звелів, скоріш - благословив
(За твердим відчуттям-передчуттям моїм)
Побути в цім житті іще - немов дитям малим -
Безмір щасливим!
З тим водночас на черговий поріг життя
Дорослого служіння поряд з Вами -
Вже трохи навченим тут жити - він поставив,
А чи точніше - знову трохи підсадив...
Сирен численних співом цінити миті підучив...
І як любити й жити, й НАВЧИТИ ВЧИТИСЬ мій народ
Вустами Мудреця*, що був іще недавно тут,
наставив...
Щоб неодмінно вижити йому -
народу
Богу любому
мойму…
Ігор СПИЧАК
03:19 - 04:47, 30.04.2025
Київ, Борщагівка
——————————
*Валерія Курінського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2025
автор: Ігор Спичак