Напівшепотом ллються з любов'ю слова,
Мелодійні склади – це Душа, серце пишуть.
Непримітні сплетіння, болить голова,
Не прошу співчуття поночах я у тиші.
В піднебеснім палаці не чутно - Віват!
Береги наших Душ віддалились на Вічність.
Тільки пам`ять тепер видає Саміздат,
Не чекає побачень і рук твоїх ніжність.
Щиросердні мотиви складають пісні,
Драматичний фінальний акорд буде в п'єсі.
Пощезали в минулім роки всі ясні,
І не радують більше смарагдові весни.
Не побачиш блискучих зелених очей,
Докричатись до тебе не зможу у Небо.
Не почуєш слова, не відкриєш дверей,
На Землі шлях важкий, є в підтримці потреба.
Напівпошепки з сумом лягають слова,
В одкровеннях душі всі рядки мелодійні.
Так хотіла тебе цілувати вдова,
Та, невидимий Ти, почуття недоцільні!?
Та живе те кохання у пам`яті десь,
Нерозділене зовсім…життя живописне,
Пропонує забути і скинути стрес..
З ним прощаюсь, на згадку про нього ця тризна.
2025 українською мовою
за мотивами мого вірша на рус.яз 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина