Ніби птах, думки злетіли,
І у небо полетіли,
Там де Сонце, місяць, й зорі,
Де немає смерті, й горя,
Вище, ніж птахи крилаті
Можна душами злітати,
Як позбутись є наснага
До свого свавілля спраги.
^
Щоби розквіт формалізму,
Не позбавив душу змісту,
Суть життя - святу, первісну,
Я сприймаю з оптимізмом,
Як Христову Добру Звістку.
В світ, де істину шанують,
Де Ціну душІ цінують,
Що платив Христос Безгрішний,
Щоб спасти від пекла грішних.
Де Творця життя Закони,
І царі всі й фараони,
Їх раби - гуртом безсилі,
Божої лишити сили!
^
Там, де формалізму розквіт,
Де лиш зміст - любов до злата,
Вчуся у Христа завзято,
Здобула душа щоб досвід:
Вміти жити - вічно, свято.
Світ, який з дитинства снився,
В моїм серці поселився,
З неземними почуттями:
І до батька, і до мами,
І до судженого Богом,
До діток, і до дороги,
Що за Переможцем смерті,
Шанс дає - іти в безсмертя!
^
Серед війн земних запеклих:
За богатство, владу, славу,
Душу - сенс життя цікавить:
Щоб Спаситель душ від пекла,
На життя в раю дав право.
^
Том Спасителя від смерті,
Не соромлюся просити -
В душу почуття налити:
Неземні, святі, безсмертні,
Щоб Творця душІ - любити.
#####
Полетели мои мысли
В бесконечность Божьих высей,
Понеслась душа моя
В чудотворные края.
В небо взмыла, словно птица,
В мир, что с детства часто снится,
Где живут святые чувства,
Тем, что смерть и старость чужды.
^
В век расцвета фармализма,
Содержания - заката,
Где и царь и бог - деньжата,
Стала, словно атавизмом
Вера в жизни вечной - святость.
В рай святой - любви и счастья,
В море чувств бессмертных, райских,
Окунулась с головой,
Чтоб волною за волной
Чувства в сердце наплывали,
Что вовек не умирали,
Чтоб, как в детстве - верить свято,
Что у жизни нет заката.
^
В век расцвета фармализма,
И заката содержанья,
Цену оценив дыханья,
Я с Творцом любви и жизни,
Уж не спорю смертным знаньем.
Дар Добывший жизни вечной,
В рай впустил - в святой, сердечный,
Где - «люблю» не за гроши,
Всеми фибрами душИ -
Тех, с кем Богом сердцем связан,
С кем единым миром мазан,
С кем пустила в вечность корни,
В тех полётах к чувствам горним.
^
Как дитя,- душой поверив,
Что Христом возлюблен каждый,
К жизни вечной чуя жажду,
Ощутила: жить по вере -
Принцип жизни самый важный.
^
Жизнь Спасителю вверяя,
Принимая Его святость,
И душою, став крылатой,
Чувствую - взлетаю к раю,
Где у жизни нет заката...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Ведомая любовью