Там, де розквіт формалізму

Ніби  птах,  думки  злетіли,
І  у  небо  полетіли,
Там  де  Сонце,  місяць,  й  зорі,
Де  немає  смерті,  й  горя,
Вище,  ніж  птахи  крилаті
Можна  душами  злітати,
Як  позбутись  є  наснага
До  свого  свавілля  спраги.
^
Щоби  розквіт  формалізму,  
Не  позбавив  душу  змісту,
Суть  життя  -  святу,  первісну,
Я  сприймаю  з  оптимізмом,
Як  Христову  Добру  Звістку.

В  світ,  де  істину  шанують,
Де  Ціну  душІ  цінують,
Що  платив  Христос  Безгрішний,
Щоб  спасти  від  пекла  грішних.
Де  Творця  життя  Закони,
І  царі  всі  й  фараони,
Їх  раби  -  гуртом  безсилі,
Божої  лишити  сили!
^
Там,  де  формалізму  розквіт,
Де  лиш  зміст  -  любов  до  злата,
Вчуся  у  Христа  завзято,
Здобула  душа  щоб  досвід:
Вміти  жити  -  вічно,  свято.

Світ,  який  з  дитинства  снився,
В  моїм  серці  поселився,
З  неземними  почуттями:
І  до  батька,  і  до  мами,
І  до  судженого  Богом,
До  діток,  і  до  дороги,
Що  за  Переможцем  смерті,
Шанс  дає  -  іти  в  безсмертя!
^
Серед  війн  земних  запеклих:
За  богатство,  владу,  славу,
Душу  -  сенс  життя  цікавить:
Щоб  Спаситель  душ  від  пекла,
На  життя  в  раю  дав  право.
^
Том  Спасителя  від  смерті,
Не  соромлюся  просити  -
В  душу  почуття  налити:
Неземні,  святі,  безсмертні,  
Щоб  Творця  душІ  -  любити.


#####

Полетели  мои  мысли
В  бесконечность  Божьих  высей,
Понеслась  душа  моя  
В  чудотворные  края.
В  небо  взмыла,  словно  птица,
В  мир,  что  с  детства  часто  снится,
Где  живут  святые  чувства,
Тем,  что  смерть  и  старость    чужды.
^
В  век  расцвета  фармализма,
Содержания  -  заката,
Где  и  царь  и  бог  -  деньжата,  
Стала,  словно  атавизмом
Вера  в  жизни  вечной  -  святость.

В  рай  святой  -  любви  и  счастья,
В  море  чувств  бессмертных,  райских,  
Окунулась  с  головой,
Чтоб  волною  за  волной
Чувства  в  сердце    наплывали,
Что  вовек  не  умирали,
Чтоб,  как  в  детстве  -  верить    свято,
Что  у  жизни  нет  заката.
^
В  век  расцвета  фармализма,
И  заката  содержанья,
Цену  оценив  дыханья,
Я  с  Творцом  любви  и  жизни,
Уж  не  спорю  смертным  знаньем.

Дар  Добывший  жизни  вечной,
В  рай  впустил  -  в  святой,  сердечный,
Где  -  «люблю»  не  за  гроши,
Всеми  фибрами  душИ  -
Тех,  с  кем  Богом  сердцем  связан,
С  кем  единым  миром  мазан,
С  кем  пустила  в  вечность  корни,
В  тех  полётах  к  чувствам  горним.
^
Как  дитя,-  душой  поверив,
Что  Христом  возлюблен  каждый,
К  жизни  вечной  чуя  жажду,
Ощутила:  жить  по  вере  -
Принцип  жизни  самый  важный.
^
Жизнь    Спасителю  вверяя,
Принимая  Его  святость,
И  душою,  став  крылатой,
Чувствую  -  взлетаю  к  раю,
Где  у  жизни  нет  заката...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Ведомая любовью