День недільний! Відпочинок! Радість тисне скроні!
Мама, тато, два синочки і красуня-доня
в парк міський пішли гуляти, двох собак з собою
узяли. Тут землі вкриті милою габою –
зелененькою такою у дрібненьку квітку.
І дерева всі зелені, як і звикло влітку.
Як побачили синочки столітнього дуба,
кинулися обіймати його щиро-любо.
Дуби, знають, мають силу, поміж дерев - перці!
Нею діляться із тими, хто з добром у серці.
Мама дерево вітає, доня каже псові:
«Притулись і ти до дуба, влий снаги до крові».
А татусь відстав від гурту, пес брунатно-шерстий
зволив спинку у м’якенькій травиці потерти.
Мама гладить п’ятірнею дуб, очима – квіти.
Гарні вони, різнобарвні й милі, наче діти!
В небі трішки хмар, та сонцем в парку дишуть груди.
Тут природа має захист! Тут щасливі люди!
20.04.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)