мініатюра " марення"
марилось.. про що ж марилось тоді?..
а зараз.. відвожу від себе погляд
дивлюсь переважно в землю.
рідко посміхаюсь.
переважно дітям
і рослинам
коли все ж підвожу погляд
а там листя просочує жовтий колір світла крізь свій зелений
ніби жовторотики що так ненаситно витягують шийки до мами неба й нестерпно радіють кожному промінчику фотосинтезу
або чарівно примірюють світло ліхтарів здаються дорослими стають мамами ніби спостерігають з висоти своєї загадковості а насправді дарують найтеплішу посмішку життя і обіймають сповільнені вулиці міста
все ж чекаєш тривоги... а вона є.
навіть в сміливості глибоко проростаючого паростка що відчуває... як і усі ми
не трусися.. вже тепло
- не від холоду
..а потім стає мамою
глибоко обіймає і геть ледь просочує дощі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2025
автор: мелодія сонця