Я складаю каміння на квіти,
Рву бур'ян, поливаю газон.
Дуже швидко ростуть чужі діти,
Та не наші. Під крики ворон
Підіймаюсь до спраглого неба,
Що так блякло пустіє в очах.
Я іду. Мені хочеться, треба,
Мені конче потрібно на дах,
До зірок, до комет і до ночі,
Ночі привидів, спогадів, снів.
Я кричу, я ворожу, пророчу,
Я б злетів, я б, їй богу, злетів...
Я б піднявся до самого Раю,
Скільки б стало тих немічних крил,
І сказав би "горіть. не прощаю",
Потім впав би, згорнувся б у пил...
Я складаю каміння на квіти,
На свою передчасну труну.
Дуже швидко ростуть чужі діти.
Чужі діти ідуть на війну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2025
автор: Аарон Краст