Дозвольте мені просто померти.
Ментально, в глибинах своєї пітьми,
Намагаючись повністю стерти
Все, що ми так любили дітьми.
Дозвольте мені спалахнути,
Проникнути світлом в найглибші світи,
Наступну Книгу Життя розгорнути
І з заходом сонця повільно піти.
Дозвольте мені повернутись,
Відчути знов аромат Ренесансу,
Полегшено й вільно зітхнути,
Не шкодуючи втрачені шанси.
Я прошу всього лиш так мало -
Душу сховать у зелені вишневі листки.
Натомість свідомо лишу на поталу
Чорним воронам мої білі кістки.
Просто дозвольте померти,
Дозвольте забути усе...
...на столі залишити в конверті
Коротке прощальне ессе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2025
автор: Анатоль Фомальгаут