весна поглядає тривожно
туман огортає поля
і ранок вдереться до кожного
якимось незвіданим бля
ще крок і реальність вся лусне
від згуби що виє в стіні
ще мить і змертвіє розпусне
чекаючи гріх навесні
все дихає ніби востаннє
все тягне до себе і б’є
цей ранок не просто світання
це все що у мене ще є
а шлях мов пророк на узбіччі
стоїть у розломах трави
це він в мою душу позичив
пробач що прокинувсь живим
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2025
автор: Щєпкін Сергій