Чи то врятується
(і щО його врятує?) —
цей й не направить —
до духовного себе??
Бог — чує
те і те,
і те і те
в Собі — вартує!
Черкай суть — чує і Себе й тебе
в Собі Він чує — зновлення
вмить — клечне!!
і напрямкує ставлення це клечне
й наіменує й напрямкує — це —
лелече
(усовістимОсь? — в небі легші плечі)
через лелеку згадував тебе?..
хіба ти витримаєш протиставлення — лелеці?
якщо з тим він — змахне —
і в небо голубе!!
А чистота гукала — так тебе…
за тебе не скажу —
чи то ти витримав себе
я не скажу —
є ставлення древньо-сердечне?
Чи мені вмерти —
що живий!!
що в мені — небо голубе!
(хто запевняв — тебе? Душевне —
легше??)
чи може ти нарешті — і себе?
таки — враз випроставсь…
нижче — встало в рябе
Бо й Бог! —…
обох покличе
небо голубе!!
Хіба казав —
в цім місці-часі буде легше?
Чи не відстали ті із крилами
мов чОхли —
що природні?
Бо Вічність йде
і всохли
і вічне диха
днесь-сьогодні…
чи мені стати й запитати —
чи вам потрібно крилами махати??
(чи може дужчі — й більш несуть
що черкає політ в любов
й політ-любов — та й
у Любові Божій суть??)
тож так потрібно — в тім
Любов нам обнімати?
І що — я став спитати б… —
чи й вам в Любові —
річ є —
крилами змагати??
Ну — ви й галантні!!
чи не багато з вами Крила
Божі — помахали
тепер несуть
в польоті й за Любов’ю суть
17.04.2025,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович