І знову сірий дощ сумує за вікном,
Ховає у калюжах всі печалі.
Заплакана весна хлюпоче в унісон,
З думок тривогу краплями змиває.
І знов похмурий дощ нагадує мені,
Де встигла я, а може, де спізнилась,
Де сильною була, а може, де і ні,
Себе знайшла чи може загубилась.
І знов холодний дощ в долоні спокій ллє,
Душі моєї лікар та порадник.
А зморений годинник відлікує своє,
Бо час- життя. Він рятівник і зрадник.
17.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2025
автор: Аліна Ємельяненко