Під сукном

цей  світ  гуде  мов  скло  текуче
трамвайним  скреготом  змії
й  ми  під  сукно  всі  сни  свої
жбурляємо  немов  із  кручі

в  під’їзді  шепчуть  між  собою
окурки  днів  як  цигарок
чеканимо  крізь  них  свій  крок
і  насолоджуємось  грою

як  в  серці  місто  з  мертвих  вулиць
зректись  від  себе  не  дає
бо  під  сукном  життя  своє
живе  прийдешнім  і  минулим

ніхто  ж  не  бачить  сам  як  тліє
забутий  в  сьогоденні  снів
як  ніби  сам  того  хотів
зробитись  підсукняним  змієм

***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2025
автор: Щєпкін Сергій