*****
Викину я в небуття
Всі гіркі жалі,
Що труїли почуття,
Начебто джмелі,
А натомість запрошу
Світлі почуття
В серце і їх залишу
В нім на все життя,
Щоб повік я не тужив
Більше жодну мить,
А щоб радісно лиш жив
В світі цім щомить,
Доки не заплющу я
Очі вже навік,
Доки не прийде моя
Смерть, коли мій вік
Дійде до кінця свого
У неждану мить
Уночі чи одного
Дня й весь світ затьмить.
І тоді душа моя
З тіла полетить
В інший світ, в якому я
Буду вічно жить.
Доки ж я живу на цім
Світі, хай в мені
Квітнуть почуття на нім
Радісні. Сумні
Хай блукають в небутті,
Де пітьма лишень
Є і буде в майбутті
Кожну ніч і день,
Щоб в нікого їх повік
Не було на цім
Світі, а щоб в щасті вік
Всі жили на нім.
Євген Ковальчук, 20. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2025
автор: Євген Ковальчук