МИ НЕ СХОЖІ
Кожен світ в очах інакший трохи,
Кожне вухо чує свій власний тон.
Те, що ти вважаєш за епоху —
Інший скаже, що все це сірий сон.
Ми не схожі — в цьому наша сила,
Тільки сам пізнаєш де і хто ти.
Та лиш мудрість — спільна, щира, мила,
Зробить між людьми ланцюг спільноти.
Слово личить як ключ не для усіх,
Завжди будуть скриті замки у брам.
Щоб добути всі прощення за гріх,
Своє серце зводи як міцний храм.
Хто навчиться чути в тиші тему,
Не нав'яже своїх дум нікому.
Він, як світло — прокладе систему,
Також спалить всі мости та втому.
Світ в очах інакшим бути може,
Як картина із чужих маршрутів.
Той, хто чує — збудував давно вже
Перший клас сердечних інститутів.
Мирослав Манюк
16.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2025
автор: Мирослав Манюк