А часом буває - не хочеться й жить…
Здається, що сили останні зникають.
У безвість твій поїзд непланово мчить…
Думки, мов круки, у повітрі витають…
На дибки і світ проти тебе повстав...
У вітровій – ти, мов у бурі пилинка.
Та все таки добре, що втримавсь, не впав…
До прірви півкроку, і часу – хвилинка…
Впіймав аромат, і невидимий дух
Із крилами «птаха», з твоєю метою.
І той буревій у душі раптом вщух,
Й хода понад прірвою стала легкою…
Хай в кожного буде надійний той птах,
І крила ті будуть на диво міцними!
В житті лиш тоді відчуваєм їх змах,
Як мрії для двох є важливо святими.
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2025
автор: Любов Таборовець