Холодний вітер стрімкий, уїдливий,
Що не сподобались, весняні миті?
Чому ти квітню, надто піддатливий,
Хіба зарано, радісно зустріти.
Поля безмежні знову білосніжні,
Хоч травам, чічкам захистом паркани,
Нічні морози підповзли страхітні,
Хто допоможе вигоїти рани.
Пливуть по небу, хмари сіро - чорні,
Безжальний дощ із снігом гнітить землю,
Вітрисько жвавий, розгулявсь сьогодні,
Чи щось завадить, нестерпному болю,
Обіднє сонце вельможно погляне,
Та лиш на мить, зненацька падає сніг,
Остання квітка, знівечена в’яне,
Її лишає теплий, весінній слід.
Будь квітню впевненішим. Сміливіше,
Кермо тримай в натхненні і надії,
Щоби суцвіттю дерев, стало ліпше,
Прокласти стежечку сонячній мрії…
І зберегти майбутні урожаї.
06.04.2025р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2025
автор: Ніна Незламна