Людина живе надією,
її відберуть тільки засвіти,
огорнуті тайни завією,
там серцю судьбою не правити...
Допоки легені ще дихають,
недоля, хай ,не величається,
буває безмірна у лиха лють,
та надія жити старається...
Не вбивай її болісне чаяння,
хоч рікою тече сумовитою,
хоч для когось покажеться маянням,
сльозою даремно пролитою...
Бо надія не може соромитись,
і немає у світі щирішого,
може іскра вогнями наповнитись,
врятувати серце невтішного...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Межа реальності