Мій князю любий, витворяєш дивні речі -
Сніг розпорошений вкриває пухом плечі -
Весні, цілує гіацинтів просто в губи.
Очіпками крупа посипалась на клумби.
Тюльпани зодяглись в посріблені кожу́шки,
Магнолії напнули білі капелюшки.
В поклоні вистоїть нарцисова гординя,
В проталинах омиється землі коріння.
Бруньки стікатимуть липким, солодим соком -
Листочки-вискочки смарагдом ненароком
З лялькових коконів проб'ються до проміння,
Зелом надій на мир проклюнеться насіння.
Зашамотять пурпурні язики віоли,
Бадьорий вітер розвіватиме подоли -
Траві, оживленій у танцях комашиних,
Від летаргічних снів прокинуться долини.
Мій князю-квітню, неповторний і вразливий,
Зціли серця і освяти у сонцезливі!
9.04.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Lana P.