Над річкою, як оксамитом
Туман розлігся, заплелись
У верби віти, в’яне літо,
Птахи за обрій подались.
З натхненням дмухає у воду,
Безпечний вітер, тихо скрізь,
Милується своєю вродою
Осіннє листя, що колись
Співочій зеленню так грало,
Тепер жовтіє цей наряд,
І сонця легке забрало
Його оживить, та навряд.
Така тут тиша. Сонна млява
Оповиває, коливає,
Останніх променей так мало
І все навкруги засинає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103733
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2008
автор: Лара ПЕСЕНКА