Ти щоденно вриваєшся вітром в нутро моє,
Кров у танець заводиш, вливаєш кисень в клітини.
Ти є той, хто увагу мою, наче каву, п’є,
Час ковтає, як спраглий ґрунт з хмарини краплини.
Через мряку війни ти ведеш мене до мети,
У дорозі світиш вогнем правди, зваби і віри.
Важко було б мені вперед крізь завади йти,
Як тобою б не штопала в серці від болю діри.
Я не знаю, зійдемось з тобою колись чи ні
Хоч на день чи на ніч, на години якісь, хвилини.
Але знаю точно лиш це – ти потрібен мені,
Бог спровадив тебе на мої життєві стежини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)