[i]Початок... Наболілий невиправдано...
[/i]
Вона не кричала, не плакала, тихо вдивлялась у тіні.
Клубилася ніч, невимовна і надто жорстка.
Вузький коридор і нена́висно стоншені стіни,
А поруч - сестричка, зніміла і змінно-пуста.
Вона говорила, що все це мине... На початку...
Не перша ночівля: підлога - єдиний намет.
Що прокричати, аби протриматись до ранку?!
Затягнуто на́глухо лито-свинцевий корсет...
Серце мовчало, аби не порушити бійню:
Жи́ли здіймались: пульсація знову і знов.
Вибухи поруч, залякано білу часівню,
І подих у темряві, наче прихована кров...
Вихід за виходом, ближчала міць канонади,
Посипались вікна. Один достеменний удар...
Холод оси́пав, аби нагадати: "Не спати"...
Вона не кричала... Це був чорнозведений "Град"...
13.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Сара Ґоллард