Добрий ранок, моє сонне місто,
Напівтрагічне, напівживе.
Запахло свіже в пекарні тісто,
Весняне сонце крізь гул пливе.
Малюк крокує з дослідним хистом.
Хлопчина юний на скейті мчить.
Воркує голуб з машинним свистом,
Стрічає місто в ранкову мить.
Книгарні, парки, тераси, площі -
Усе буденне, допоки йдеш.
Але поглянеш комусь у очі,
То криком душу свою зірвеш.
А як поглянеш крізь небо синє,
То лине гомін у мить жалю.
Гудуть метали, тривога виє.
Комусь востаннє кричать "люблю".
І хтось шукає в тенетах горя
Як далі жити в весняний ранок.
А хтось невпинно посеред поля
Дає нам шанси знайти світанок.
Весняний ранок в моєму місті.
Шепоче кава: "Побуть, не йди".
Рвуть душу знову криваві вісті.
Що буде далі? Чи будем ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2025
автор: Галина Кудринська