ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ
Додому повернули на щиті,
Ще скільки так пове́рне – невідомо.
Вони пізнали пекло при житті,
Й живими не вертаються додому.
Таку доро́гу ворог їм проклав,
Хоч мріяли не нею повертати,
Та кожен з них життя за нас віддав,
І з засвітів сюди завітати.
У кожного була́ в житті мета,
У кожного були бажанням й плани,
Та ворог нам завдав цього́ хреста,
А рідним спричинив довічні рани.
Не на щиті хотіли повертать,
Та ірод взявся свічі їм гасити,
З щита, на жаль, ніко́ли їм не встать
За те, що взя́лись неньку боронити.
За те, що Україна над усе,
За те, що в серці мова солов'їна,
За що ж бо кожен хрест такий несе?
Любов до неньки у серцях нетлінна.
Герої повернуть на щиті,
Остання путь, остання дорога,
Багато що зробили б ще в житті,
Та були в пеклі, йдуть тепер до Бога.
28.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР