Як він співав, світ наче завмирав -
Птахи стихали, не гойдались трави.
А як останню ноту пісні брав,
Ловив у вуха оплески і «браво!»
Його любили люди за пісні,
За щиру душу і талант від долі.
За те що вносив радощі у дні,
Йому вклонялись верби і тополі.
Він буслом над деревами літав,
Коли творив своє музичне диво.
Все, що надбав, народові віддав
І світ лишив, хоч був іще не сивий.
Багато ще зробити б Ігор міг,
Як не скосили б крила, наче жито.
У сорок п’ять на білу хмарку ліг.
В пам’яті ж краю вічно буде жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)