Непередбачена Поезії дорога!
Поезія, немов з повітря, із нічого.
Її примушувать до чогось безнадійно,
Вона, як вітер, як погода непостійна.
Та інколи віщати вміє щось пророче
Так, щоб біди якоїсь раптом не наврочити,
Відкривши світові і сокровенні тайни.
Поезіє, я твій прихильник, щирий, давній!
І начебто давно прийшов до твого ґанку,
Чи приймеш ти мене такого без останку,
Якому по душі сприймати твої хвилі,
Що линуть вічно в Світі білім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Рунельо Вахейко