жінка з божевільними очима плете сітку
намагається спіймати власні думки
такі ж невловні, як тіні
але у сітці лише питання без відповідей
чому життя в цій країні має присмак заліза й солі?
жінка з божевільними очима бачить ластівок
ластівки спускаються нижче
передвісники дощу
огортають чорнотою
чому в цій країні життя має чорний колір?
він не пасує до синьо-жовтого
жінка з божевільними очима хапає пісок
набирає повні жмені
мішає з водою
кажуть, так вийде цемент
закрити б ним цю пустку
та чим завгодно - аби не гранітом
жінка з божевільними очима дихає на скло
ніби у ньому - обрис її тіла
чомусь не розгледить себе
куди все поділося?
звуки почуття запахи
засмоктані вакуумом
як з нього вибратись?
жінка з божевільними очима дивиться вгору
говорить до неба
повітря прозоросяйне
заходить в легені
хрипливо хапливо
зсудомлює
вона дивиться й питає
чому я дихаю киснем
озоном
азотом
і все це відгонить фреоном?
жінка з божевільними очима обіцяє
я садитиму фіалки й троянди щовесни!
кричить до землі
я дам тобі життя - квіти, трави, дерева
ти тільки поверни мені
моє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: follia domata