[b]Р[/b]ай у житті та тоді я не знала,
[b]І[/b] у душі не закралось мені,
[b]Д[/b]ім найдорожчий де я проживала,
[b]Н[/b]іби магнітом зове до землі.
[b]І[/b]ній іскриться, дзеркальні дороги,
[b]М[/b]оже це сон, але все ж наяву
[b]І[/b] прилітає сніжок до порогу
[b]С[/b]умно співає своє дежавю...
[b]Ц[/b]арство зимове та це наймиліше,
[b]Я[/b] завмираю і в мріях лечу,
[b]Д[/b]ивно в природі стає все тепліше,
[b]Е[/b]х, хтось лоскоче мене по плечу...
[b]З[/b]лагода в світі, зима володіє,
[b]Р[/b]имою вітер виводить слова,
[b]О[/b]пліч душа зачарована мріє,
[b]С[/b]тримано каже: красуне, стривай.
[b]Т[/b]репетно кроки поскрипують дивно,
[b]А[/b] у саду на деревах кришталь,
[b]Л[/b]егко мереживом ніжно та зимно,
[b]О[/b], ці хвилини короткі на жаль.
[b]Д[/b]ань у природи віддати належне
[b]І[/b] збагатити суспільство, буття,
[b]В[/b]елич душі відчуває бентежне
[b]Ч[/b]ерез чуттєве її сприйняття,
[b]А[/b] на порозі чекає життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик