У молодому, ще здоровім тілі,
Живе ста́рець, якого розум вмер,
У нього залишилась лиш надія,
Але під тиском в сотні атмосфер.
Старий, надломлений і млявий,
Невідповідний тому хто носій,
Колись вогонь горів так жваво,
В очах блакитних, які ще живі
Той розум важкий погляд має,
А тіло просто ємність чи футляр,
Він вірив, що у снах літає,
Та так і не злетів до білих хмар.
За одягом і за здоровим тілом,
Захована свідомість маргінала,
Що на краю, а може під розстрілом,
Сама себе у глухий кут загнала.
[i]Етилен 13.03.2025[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Этилен