Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ

Я  так  люблю  тебе  ,  мій  милий  краю!
Берег  Дністра  -  твою  неземну  красу.
Як  дзвенить  музика  струн  водограю
Верба  над  водою  розпліта  косу.

Видно    гори  здалека  ,  як  на  долоні
Вітерець  жене  отару  хмар  у  плай.
Біжать  в  росяні  трави  карі  коні,-  
Де  колоситься  пшениця,  як  Дунай.

До  небес  голос  трембіти  лунає
І  будить  від  зимових  снів  Карпати.
Тут  сокіл  високо  в  горах  літає,-    
Щоб  крильми  свій  казковий  рай  обняти.

Тут  безкраї  поля  і  зелений  гай,
Смерековий  ліс  вздовж  берега  ріки.
Як  волошок  очі  синій  -синій  плай...
А  у  ніч  ,як  маків  цвіт  горять  зірки.

Сходить  рано  сонечко  до  яворів
Від  тепла  тане  білий  сніг  у  горах.
Чути  у  стоголоссі    солов'я  спів  
І  тріпочуть  листячком  осокори.

Я  так  люблю  тебе  ,  мій  милий  раю!...
Люблю  дивитись  в  твої  очі  неба.
Стою  у  тиші  з  Богом  розмовляю
Сію  зі  жмень  ясні  зорі  для  тебе.
-------------
Повтор  від  2007  08  

НА  ЧУЖИНІ
В  чужім  краю  ,  ти  -  странєра  -  чужинка
Тут  не  гріє  душу  сонце  золоте.
Ти,    як  від  дерева  зламана  гілка
А  зламане  не  квітне  ,і  не  цвіте.

А  тут,  як  у  клітці  одинокий  птах
Закритий    без    волі  і  думи  сумні.
Шукаєш  Отчий  дім  і  рідних  у  снах
Довгі  ,як  рік  -  безсонні  ночі  і  дні.

На  Великдень,  Різдво  -  найбільше  свято.
Буває  серце  щемить  до  нестями.
Згадуєш  рідних  і  батьківську  хату,-  
Щоб  піти  до  могил  до  тата,  мами.

Я  в  літах      є  дорослий  син  і  внук,  
Так  хочеться  почути  голос  мами  .
Буває  від  ностальгії  ,  туги  ,розпук...
Згораю  наче  зірка  я    вечорами.

Люблю,  як  сходить  зернятко  у  полі,-  
У  житах  сині  волошки,    маків  цвіт.
У  буйних  травах  лани  на  роздоллі
У  снах  шукаю  рай  -  дитинство  світ.

В  нас  люди  щедрі  ,  натруджені  втомі...
На  обрусі  хліб  і  сіль  -  всяке  добро.
Стрічають  гостинно  у  кожнім  домі  
Почастують  з  доріг  гостя  дорого.

На  чужині  ,так  хочеться  своїх  страв
Посмакувати  пасочку  ,ковбаски.
Піти  у  храм  із  сонечком    із-  за  грав...
Подякувати  Богу  за  всі  ласки.

На  чужині  все  чуже  -    холодний  дім,
Тут  інші    є  традиції  і  мова.
Як  біла  ворона  у  храмі  чужім
Лиш,  молитва  лікує  -    святе  слово.

Розкидала  доля  по  -  всьому  світу
В  дощ  і  зливу,  ховаєшся  як  пташка  .
Надихає,    лиш    неземна    краса  світу...
І  згадуєш  мамин    рай  ,коли  важко.

М.Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2025
автор: Чайківчанка