Буває у житті сильна злива, яка навіть дихати недає
Буває сонце вже давно не світить і морок зі мною іде
У темряві блукаю не знаходжу світла
Стільки часу допоки знову тебе зустріла,
скільки зла мені зробили
Забрали моє дитя, мій дар, моє прокладене стежкою життя
Загнали в прокляття
Мої співи завершись, мої коси згоріли,
Моя душа упала уся у сьозах
Мої всі таланти зникли, як камінці
Все живе розбирали залишили пусту мене
Мої квіти повяли садівники не ті
Ви не брехали я була тоді та
Тепер не знаю за що братись, коли знову зустріла у віршах тебе
Між приголосних і голосних пам'ятаєш, тобі говорила
Та із нами пожартували не ми, а хтось там
У Бога були інші плани, що до мене
Із-за цього він сюда прийде
І усе переверне
Там війна як і тут теж
Там завершиться він сюда прийде
Іще трохи..
Щоб уберегти мене
Інакше світ зникне
Не буде ні мене ні тебе, нічого живого
Розлютили Бога
В любий момент може прийти (початись)
Починаю зберігати молитви
Розлютили Бога
Скільки ж тут фальшу на цій землі
Та із нами пожартували не ми, а хтось там.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2025
автор: Meridiana