Блукають дні, однакові мов близнюки,
біжать, кудись,спішать, все,немов, по колу,
летять у безвісті минулого роки,
з життя мого знімають нові сколи.
Завжди хотілось дочекатися весни,
а там вже й осінь, знову, не за горами,
боїться молодість, як чорної чуми,
приходу старості, немічної драми.
Здається,ще недавно був малим дитям,
і так хотілось швидше дорослим бути,
може це над нами насміхається життя,
що не дає роки назад оті вернути.
Ціную те, раніше, що не помічав,
чого моє раніш не прагнуло хотіння,
дорослий вік давно для мене вже настав,
а я в дитинство хочу, у його сумління...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: Межа реальності