Тягне до себе осіння вулиця,
пам'ять болить від надії й прощання.
Тінь засинає у синіх автобусах
і прокидається в жовтих трамваях.
Йде й сподівається зневагоміти,
навіки прикута до тротуару.
Мовкнуть будинки і важчають подихи,
напівзорі опали, клени у траурі.
Листопадова тінь опирається холоду,
вчиться без тіла у тепле вірити.
Світло сховалось у тьмі за віконницями,
тінь зачекалась, бездомна й покинута.
Блідне й чекає наївно голосу
з дому, де бачила світло востаннє.
Та чує тільки баси автобусів,
тремтіння землі під трамваями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: Мертвий дуб