[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wd2tz8XLLSU[/youtube]
Нічого немає у світі
Миліше за мову мою.
Я бачу в квітучому цвіті
Її в незрівняннім краю.
Приспів:
Цю мову – бездонну криницю,
У серці своїм зберегла.
Вона як цілюща водиця
Й жаданий ковток з джерела.
Я слухала мову з дитинства,
Вбирала з грудним молоком.
Вона як засіяна нива
Зростала добротним зерном.
Приспів:
Цю мову – бездонну криницю,
У серці своїм зберегла.
Вона як цілюща водиця
Й жаданий ковток з джерела.
Я слухала спів солов’їний,
Хрущів, як гули у садку.
Збирала в намисто перлини
З веселки, як йшла у вінку.
Приспів:
Цю мову – бездонну криницю,
У серці своїм зберегла.
Вона як цілюща водиця
Й жаданий ковток з джерела.
Тож пиймо її́ та черпаймо,
Даруймо навколо усім,
Збагачуймо і́ очищаймо,
Плекаймо її́ й бережім.
Приспів:
Цю мову – бездонну криницю,
У серці своїм зберегла.
Вона як цілюща водиця
Й жаданий ковток з джерела.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Ольга Калина