[i]Переклад гаріків Ігоря Губермана[/i]
[i]Нам Гарик с Израиля
четверостишия шлёт.
Спасибо! Не пропутился
израильский народ![/i]
***
Історично доведено так –
наш Господь витворяти мастак!
що століття з’являється гнида
досі ще невідомого виду.
***
[i]До дня боротьби з нецензурною лексикою[/i]
Їхня пісня знову гарна й нова,
У росії кОлія своя –
І чужі ідеї їм х..ові
І своїх немає ні..я.
***
Коли насильно прилад свій
Ґвалтує творча особистість,
То струни свій втрачають стрій,
Свою втрачають еластичність.
***
З’ївши разом більше пуду каші,
І роки віддавши боротьбі,
За усе красиве в бабах наших,
Всі ми зобов’язані собі.
***
Від ваших війн і революцій,
Ракет, що ГІПЕРбалістичні,
приємно буде повернутись
до вогнищ у середньовіччя…
[i](зміст у перекладі трішки змінено)[/i]
***
Це мене бентежить без кінця
знахабнілий довбень, як придурок...
Якщо ми - це копія Творця,
то у Бога має бути шлунок!
***
Життя і кайф були б тотожні
І радість жилами лилась,
Якби писав про те, що можна,
й мовчав собі про те, що зась.
***
Гра розуму під звуки арфи,
і смак вина і жар обіймів
даються нині нам, бо завтра
можливе всяке неймовірне…
***
Летять роки. А залишки солодкі…
І гріх жалітися!
Ну, як життя? Все як по нотам,
Має скінчитися.
***
Людина що? Природи витвір,
В її руках слухняна глина.
З роками скрючені й не спритні
Наш мозок, х.р і спИна.
***
Ми від любові голову втрачаємо
І через те стаєм помітно легші.
Укотре до небес злітаємо,
Щоб звідти гепнутись, як вперше.
***
Віками через непогоди
Іде, рекорди б’є свої
Придурок, явище природи,
Загадка задумів її.
***
На злодія обурюється злодій,
Німий глухого вперто жити вчить,
Сліпі здіймають галас ось від чого:
Кульгавий своїм бігом їх смішить!
***
Ні сил, ні грошей, злидні вперті.
І ніч, з курінням кепські справи.
І невідомо після смерті
Куди Господь тебе відправить…
***
Вірші течуть коли хотять.
Їм невідомий розпорядок.
Ми множим їх як котенят
Виводить кішка після блядок
***
А я стаю дедалі червонішим
За розуму занепад і моралі.
Раніше брехуни були чесніші
І крадії більш витончено крали.
***
Страшний в душі моїй надлом
Тягар життя мого в неволі
Прекрасно виліковує тепло
Холодної вологи алкоголю.
***
Хоч не раз діставав на горіхи,
Не жаліюсь, не плачу, не злюсь.
А сміюся гірким своїм сміхом
І живу через те, що сміюсь.
***
Господь наш всемогутній, всюди сущий,
Блакиттю неба оповитий весь,
На все це дивиться із райських кущів
І думає: самі роз’йобуйтесь.
***
Серед пройдисвітів всесвітніх,
Де зброд кучкується крутих,
Євреї надто вже помітні
Талантів безліч є у них!
***
- Ізраїль в ООН не визнав росію агресором, як і США. Таки світ разом з трампом зійшов з розуму…
Танік
Напевне Натаньяху
Був відданий наказ
В ООн пішли ми на х.й –
Євреї проти нас!
***
Не доля робить з нас поета,
Він сам її для себе творить.
А доля – це платіж, монета,
За все , що вголос він говорить.
***
На службі був я набагато гірший,
Ніж вигадає будь-який фантаст.
Душею з службою я не сумісний,
Як із лесбійкою запеклий педараст.
***
Коли життя на волосині висне,
З душі злітає страху павутина
Подивимось, як пристрій цей працює,
Сказав король, йдучи на гільотину…
***
В полоні цвинтарнім, де тихо й пусто,
Де кожному відмірюється строк,
Одразу розумієш, як безглуздо,
Нам не хильнути зайвого ковток.
***
Омана і брехня господарюють,
І правлять повсякчас,
Здається, наш Господь також блефує,
Найобуючи нас.
***
Вільних від суспільства не буває
Та тепер, коли старість настала,
У душі моїй місця немає,
Де б людини нога не ступала.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Саша Чорнобіла