Дякую, що дихаю, живу

Пісня,  згенерована  мною  за  допомогою  ШІ,  на  цей  вірш
https://www.youtube.com/watch?v=UaK1lwwSpiQ

З  доріг  кривавих,  порохом  побитих,
Додому  їде  воїн  на  щиті.
Калина,  опустивши  довгі  віти,
Його  віншує  в  рідній  стороні.

Остання  путь,  сльозою  оповита.
Живий  ланцюг,  що  губиться  вдалі.
—  Як  ма́тері  це  горе  пережити
І  далі  йти  по  зраненій  землі?

—  Як  втішити  її  розбите  серце
І  де  знайти  лексеми  чарівні?
Розбиті  мрії  на  колючі  скельця,
Немає  більше  сенсу  у  житті.

З  доріг  кривавих,  порохом  побитих,
Додому  їде  воїн  на  щиті.
А  думи  неньки,  сумом  оповиті,
Летять  у  дні  щасливі  й  молоді.

Згадалися  літа,  колись  казкові.
Від  знань  вручала  синові  ключі.
Співаючи  тихенько  колискову,
Молилася  за  нього  уночі.

Роки  птахами  швидко  пролетіли,
Зникаючи  у  мареві  імли.
На  згадку  залишивши  їй  світлини
І  спогади  німої  давнини.

—А  зараз  що?  —  А  зараз  чорні  круки
Літають  диким  роєм  навкруги.
Нестерпний  біль  від  вічної  розлуки,
Від  розпачу,  цинічної  війни.

З  доріг  воєнних  воїн  повертає
У  рідний  край  на  вічне  рандеву.
Схиляючись,  завдячую  без  краю
За  мирний  сон.  За  те,  що  я  живу.  

02.  02  2025        Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: laura1