Дружба


Згадалося  щойно  про  дружбу,
Мов  сонячне  тепле  проміння,
Таку,  що  зігріє  у  смутку,
Щоб  щастя  твоє  знов  розквітло.

З  роками  сприймаєш  свідомо,
За  вчинками  бачиш  обличчя,
Хтось  може  розвіяти  морок,
А  хтось  —  у  промовах  іскриться.

Просіються  наче  крізь  сито:
Комусь  не  по  цій  вже  дорозі...
Залишаться  поряд,  на  диво,
Юнацтва  й  дитинства  знайомі.

Щоразу  все  більше  ціную
Підтримку,  тепло  й  розуміння,
Тож  дякую  долі  за  друзів,
Їх  мало...  та  стільки  в  них  світла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: liza Bird