XLII

Коли  в  душі  нема  спокою  
І  точить  серце  чужина
Я  розмовляю  із  вербою  
Що  виросла  біля  вікна  
Які  вітри  її  принесли  
І  скільки  у  неволі  літ
Тепер  ми  з  нею  наче  сестри  
Обоє  дивимось  на  схід  
Я  як  вона  виросла  корінням  
Й  черпаю  сили  із  глибин  
Землі  що  зветься  Україна  
Там  де  батьки  дочка  і  син
Чого  ти  журишся  хороша
Що  віти  гне  важка  журба  
Моя  на  твою  доля  схожа
На  чужині  я  теж  верба  
Чого  розплакалася  зранку  
Чи  це  не  сльози  а  роса
Нам  двом  не  спиться  на  світанку  
Я  теж  дивлюся  в  небеса  
Розносить  вітер  нашу  мову  
Крилами  сльози  витирає
І  не  дізнатися  нікому  
Про  що  ми  з  нею  розмовляєм

Селецька  Галина

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2025
автор: Asju