Коли в душі нема спокою
І точить серце чужина
Я розмовляю із вербою
Що виросла біля вікна
Які вітри її принесли
І скільки у неволі літ
Тепер ми з нею наче сестри
Обоє дивимось на схід
Я як вона виросла корінням
Й черпаю сили із глибин
Землі що зветься Україна
Там де батьки дочка і син
Чого ти журишся хороша
Що віти гне важка журба
Моя на твою доля схожа
На чужині я теж верба
Чого розплакалася зранку
Чи це не сльози а роса
Нам двом не спиться на світанку
Я теж дивлюся в небеса
Розносить вітер нашу мову
Крилами сльози витирає
І не дізнатися нікому
Про що ми з нею розмовляєм
Селецька Галина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2025
автор: Asju