Ніч чорнява приходила в гості,
Розкидала по небу зірки.
З кожним днем ми ставали дорослі,
По коліна нам були річки.
Буйний вітер підтримував крила,
Злети в небо щасливі були.
А внизу залишалася мила
І поля, що коханням цвіли.
Під веселку пірнав, мов у море,
Безкінечним здавалось життя.
Та майбутнє буває суворе,
Не буває назад вороття.
Чом ви крила знесилені стали?
Лиш очими злітаю увись…
Сива горлиця, ніжно ночами,
Шепотіла мені «Не журись.»
Ніч чорнява приходила в гості,
Але я вже її не чекав.
Виглядала мене на помості,
А я в снах під веселку пірнав.
20.01.25. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2025
автор: Степан Олександр