Віолончелі старих домів
Мов струни тихо затихають.
Провіяло вже 7 вітрів
Протягнувши думки,
Й думки зникають.
Навчились мріяти, але
Усе проміряне не здійсниш.
Навчилися згадати те,
Але для цього зміст не дійсний.
Ті старості пройдешніх літ,
Давно вже мохом проростають.
Той очерет, забутий сміх
Ті зорі що на небесах згасають.
І тії сни, нестерпний біль
Пронизує пекучим ядом.
Віолончелі старих домів,
Прокинулися мертвим садом. . .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103102
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2008
автор: Olko