(памфлет)
Клеймо «НІХТО!», хоча з дитинства
У тебе статус сироти.
Ти матінку не знав з маленьства -
Пішла так рано в засвіти.
Ти ріс у люблячій родині
Бо тітка мамою була,
І що потрібно для дитини,
Усе, усе тобі дала.
Коли загинув ти Героєм
В АТО ще десять літ назад,
То для чинуш ти став ізгоєм,
Де «підфутболить» кожен рад.
Вони кричали на всіх рівнях
Й питали дружно: «Хто він нам!»
Стирали пам'ять й твоїм рідним
Варили воду "єралаш".
В нас чітко вказано в законі:
Щоб на війну сиріт не брать,
А в військоматі: - Як не годен?!
Він може...хай йде воювать!
Дали добро й тебе убили,
І голова в них не болить.
Тож замість статусу «Загиблий»
Клеймо веліли почепить.
Навіщо владі та морока:
В законі пункти ті мінять?!
Бо, не дай Боже, ненароком
Прийдеться ще відповідать.
То краще вже клеймо повісить
І тихо викинуть за борт.
Та й відфутболить: - Йди ти звідси.
Ти не Герой, ти в нас – ніхто!
Хоч числився у різних списках,
Але кругом ти був "не свій".
І от тепер, так тишком-нишком,
Нарешті ти знайшов своїх.
Тепер не сам ти, сиротина,
Вас так багато із клеймом,
Бо хто загинув в Україні
До 22-го - НІХТО !
Вже десять років засідають
В Верховній Раді й на місцях
Й якісь питання там рішають…
Про клумби.. Що їм до бійця?!
Нехай воює бідолаха,
Бо захист – справа ця його.
Як голову складе на плаху,
То - згине в статусі «Ніхто!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: Ольга Калина