Бентежить тепло пам'ять край мій рідний,
Огорнутий у білий пух снігів.
І дим, з дитинства любий, гарно видно,
Як м’яко йде й повільно з димарів.
Напевне там моя бабуся знову
В печі розпалює і хлібчик свій пече.
Лежать сухенькі поруч з піччю дрова
Ті, що дідусь уніс через плече.
Сидить там на порозі кицька біла
І жмуриться, бо ж так сліпить їй сніг.
Ступають кури по стежках не вміло,
Все ковзаються, падають із ніг.
А дим повільно так до снігу лине,
Про щось все перешіптується з ним.
Мені б туди… але час швидкоплинний
Ніяк допомогти не може з цим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Анжела Волкова