Заздрість породила смерть хитрощами дій,
З лестощами заповзла в душі, ніби змій,
Зрадивши свого Творця, обравши лукавство,
Право жити втратили у святому царстві.
Статус здобула душа - заздрості раба,
Що у пекло грішна йде, відчувА хіба,
Чи бажає у Христа - Переможця смерті,
Ій просити, щоби Він - гріх пробачив смертний?
Бо за наші душі Він віддавав Свою,
Право щоб здобути нам на життя в раю,
Дати прощення щоби в покаянні грішним,
Цінували ціну щоб, що платив Безгрішний.
Щоб у пекло не схвалив вирок Божий Суд,
Гріх Христос змиває з душ: Каїнів, Іуд,
Якщо визнають вони перед Ним гріх смертний,
Він їх з рабства забере заздрісної смерті.
Дар Христос для нас здобув вічного життя,
У якому "я люблю" - ритм серцебиття,
Перед нами два шляхи: в пекло і до раю,
Добровільно свій душа кожна обирає.
Вчитись заздрити хіба потребує хто,
Вмінню жити, як в раю, можна лиш з Христом,
Душі лише Він навчить вічному умінню:
Щоб любити їм Творця і Його творіння.
^
Антонім у заздрості - Божа любов,
Антонім у смерті - Святий Дух Христа,
За смертний наш гріх, Хто пролив Свою Кров,
Хто, замість нас грішних, на смертний хрест став.
Нам долю обрати всім Бог дав свою:
Чи "заздрю" ритм серцю, чи ритм "я люблю",
Святі або грішні для душ почуття,
Чи рай, або пекло, чи смерть, чи життя.
#####
Зависть, что рождает смерть, суть сокрыв свою,
Лестью в души к нам вползла, как змея в раю,
Предав Бога и себя, став изгоем рая,
Осознала ли душа, что есть смерть вторая?
Поняла ли, что она - зависти раба,
И что, ждёт её в аду - дьявола судьба,
Коль не просит чтоб Христос - Победитель смерти,
Искупитель наших душ, грех простил ей смертный.
Ведь за наши души Он отдавал Свою,
Чтоб добыть нам на Кресте право жить в раю,
Чтоб прощенье даровать в покаяньи грешным,
Чтоб нам цену оценить, что платил Безгрешный.
В покаяньи чтоб простить - Каинов, Иуд,
Те, что завистью своей - смерти предают:
Кто Спасителя души, кто родного брата,
Отвергая Суть Творца: жизнь, любовь и святость.
Иль оставить душам ген - зависти в крови,
Или от Христа принять - ген святой любви,
Иль в ад с завистью идти - чёрною и злою,
И старательно скрывать - суть её игрою,
Или ген любви приняв - в душу от Христа,
И, усердною Его - ученицей став,
Овладеть Его святым - неземным ученьем,
И являть любовь Творцу - и Его творенью.
^
Антоним у зависти - Божья любовь,
Антоним у смерти - Святой Дух Христа,
Кто прОлил за грешных Безгрешную Кровь,
Чтоб мы захотели безгрешными стать.
Сознательный делает выбор душа:
Просить или нет у Христа Дух Святой,
Любовью иль завистью жаждет дышать,
Иль стать или нет с Богом Сутью одной.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Ведомая любовью