Антонім у заздрості - Божа любов

Заздрість  породила  смерть    хитрощами  дій,
З  лестощами  заповзла  в  душі,  ніби  змій,
Зрадивши  свого  Творця,  обравши  лукавство,
Право  жити  втратили    у  святому  царстві.
Статус  здобула  душа  -  заздрості  раба,
Що  у  пекло  грішна  йде,    відчувА  хіба,
Чи  бажає  у  Христа  -  Переможця  смерті,
Ій  просити,  щоби  Він  -  гріх  пробачив  смертний?

Бо  за  наші  душі  Він    віддавав  Свою,
Право  щоб  здобути  нам    на  життя  в  раю,
Дати  прощення  щоби  в  покаянні  грішним,
Цінували  ціну  щоб,    що  платив  Безгрішний.
Щоб  у  пекло  не  схвалив  вирок  Божий  Суд,
Гріх  Христос  змиває  з  душ:  Каїнів,  Іуд,
Якщо  визнають  вони  перед  Ним  гріх  смертний,
Він  їх  з  рабства  забере    заздрісної  смерті.

Дар  Христос    для  нас  здобув  вічного  життя,
У  якому  "я  люблю"  -  ритм  серцебиття,
Перед  нами  два  шляхи:  в  пекло  і  до  раю,
Добровільно    свій  душа  кожна  обирає.
Вчитись  заздрити  хіба  потребує  хто,
Вмінню  жити,  як  в  раю,    можна  лиш  з  Христом,
Душі  лише  Він  навчить  вічному  умінню:
Щоб  любити  їм  Творця    і  Його  творіння.
^
Антонім  у  заздрості  -  Божа  любов,
Антонім  у  смерті  -    Святий  Дух  Христа,
За  смертний  наш  гріх,  Хто  пролив  Свою  Кров,
Хто,  замість  нас  грішних,  на  смертний  хрест  став.
Нам  долю  обрати  всім  Бог  дав  свою:
Чи  "заздрю"  ритм  серцю,    чи  ритм  "я  люблю",
Святі  або  грішні  для  душ  почуття,
Чи  рай,  або  пекло,  чи  смерть,  чи  життя.

#####

Зависть,  что  рождает  смерть,    суть  сокрыв  свою,
Лестью  в  души  к  нам  вползла,  как    змея  в  раю,
Предав    Бога  и  себя,    став  изгоем  рая,
Осознала  ли  душа,    что  есть  смерть  вторая?
Поняла  ли,    что  она  -  зависти  раба,
И  что,  ждёт  её    в  аду  -  дьявола  судьба,
Коль  не  просит  чтоб  Христос  -  Победитель  смерти,
Искупитель  наших  душ,  грех  простил  ей    смертный.

Ведь  за  наши  души  Он    отдавал    Свою,
Чтоб  добыть  нам  на  Кресте    право  жить  в  раю,
Чтоб  прощенье  даровать    в  покаяньи  грешным,
Чтоб  нам  цену  оценить,    что  платил  Безгрешный.
В  покаяньи  чтоб  простить  -    Каинов,  Иуд,
Те,  что  завистью  своей  -    смерти  предают:
Кто  Спасителя  души,    кто  родного  брата,
Отвергая  Суть  Творца:  жизнь,    любовь    и  святость.

Иль  оставить  душам  ген  -  зависти  в  крови,
Или  от  Христа  принять  -    ген  святой  любви,
Иль  в  ад  с  завистью    идти  -  чёрною  и    злою,
И  старательно  скрывать  -  суть  её    игрою,
Или  ген  любви  приняв  -  в  душу  от  Христа,
И,  усердною  Его  -  ученицей  став,
Овладеть  Его  святым  -    неземным  ученьем,
И  являть  любовь  Творцу  -  и  Его  творенью.
^
Антоним  у  зависти  -  Божья  любовь,
Антоним  у  смерти  -  Святой  Дух  Христа,
Кто  прОлил  за  грешных    Безгрешную  Кровь,
Чтоб  мы  захотели      безгрешными  стать.
Сознательный  делает  выбор  душа:
Просить  или  нет  у  Христа      Дух  Святой,
Любовью  иль  завистью    жаждет    дышать,
Иль  стать    или  нет    с  Богом  Сутью  одной.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Ведомая любовью