Я пірнала у воду
Долала дороги далекі
Я скоряла вершини,
Які ще ніхто не скоряв
Я бродила у хащах
Літала у зграї лелечій
І губила свій розум
В дрімучих лісах, серед трав
Я побачила зірку
Що ясна і геть недосяжна
Але світить і гріє
Тим щедрим промінням мене
Вона світить і гріє
Так сильно і дуже відважно
І сльозить мої очі
І світло ніяк не мине
Я могла б відвернутись
І геть не дивитись на неї
І навіки самотня
Вернутись назад у пітьму
Та у темряві повній
Крізь ночі бреду по алеї
І до зірки тієї
Напевно, ніяк не дійду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2025
автор: Graveyard_Slut