Посади вищої в родині не бува,
Аніж присутність мудрої в ній неньки,
Лиш доброти потрібні їй слова
Й поваги від усіх, хоча би жменьку.
Її красу уміймо оцінить,
Оту душевну, на пожертву здатну,
Лице її в віночку з сивини,
Готовність за дітей себе віддати.
Не сміймо ж її словом дорікнуть
За те, що мама чимось не сучасна,
Адже вона ту створює броню,
Що не дозволить стати нам нещасним.
Ім’я матусі є й було святим,
Стоїть воно одразу після Бога,
З її молитвою рушаєм у світи
І підкоряємо життя дороги.
1.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Ганна Верес