Моє серце — неначе з каменю,
Ця війна залишає слід.
Розтопи мене, теплий променю,
Щоб у грудях розтанув лід.
Щоб розплакатись тихим вечором,
Рукавом витирати сіль...
Будь мені, мій Ісусе, — лікарем,
Поможи загоїти біль.
Може, плачучи, миру випрошу —
Став жорстокий сьогодні світ.
Переболене горе виношу,
Стала скелею у граніт.
Щоб дивитися в очі ворогу,
Не зламатися — бо не час.
Всипте, хлопці, ще зайдам пороху,
Щоб боялися йти до нас.
Хоч жорстоко, але — по правилах:
Що посіяли — й те пожнуть.
Ця війна, хіба душу зранила —
Щоб не плакати, я сміюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2025
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА