А доріжка простелилась
Вишиваним рушничком,
Де з тобою ми ходили,
Спомин залишивсь обом.
Бо літа. неначе коні
Так нестримно мчали вдаль,
Посріблили наші скроні,
Несли радість і печаль.
Добре бачили й погане,
Прожили й пережили.
Та залишилася пам"ять
Про щасливії ті дні.
А доріженька барвиста
В"ється змійкою у сни.
Юність наша там іскриста
Пахла квітами весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський