Поховали... І що скажу...
Я ж не знала тебе ніскілечки.
Моє серце сплело мару,
Я любила ту вигадку мріючи.
Я не знала тебе, але
Я жила тобою колись...
А сьогодні поховали тебе,
І душа полетіла у вись...
Я любила тебе давно,
І забула про тебе майже.
Лиш раділа твоєму щастю,
Ти насправді заслужив найкраще.
Молода красуня кохана,
Двоє діток - ваші сини...
Плачуть горем тато і мама...
На щиті привезли з війни...
Чорний день і труна закрита...
Лиш на фото назавжди всміхнений...
Шкода й гірко несамовито,
Бо без тебе цей світ немов звихнутий.
Стільки світла було в тобі,
Погляд теплий, трошки іронії...
Хризантеми лежать на труні,
А тобі пасували б білі півонії.
А тобі б пасувала весна,
Тепла старість на двох з коханою...
Дочекатися правнуків... Та сталась війна
Із життя несумісною раною...
Моя вигадка юності й мрій,
Скільки віршів про тебе написано...
Всім твоїм бажаю надій,
Що тебе у святі записано.
19.11.2024
Царство Небесне
Вічна пам'ять Герою🕯️
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: Яна Бім