Червона калина в білім наряді,
Як наречена, що милого жде.
ЇЇ наречений далеко на сході
Засніженим полем на позицію йде.
Червоні калини всієї Вкраїни
В скорботі схилились до самої землі.
Гляньте у небо - летять над полями
Душі загиблих, немов журавлі.
Грона налиті схилились додолу
І ледь вже торкнулись навіть землі,
А там десь далеко від рідного дому
Кров'ю залитий сніг на землі.
І грона калини, і крові краплини,
Що тихо торкнулись святої землі,
Любили найбільше народ України,
ЇЇ гори, моря, степи і гаї.
Червоні калини всієї Вкраїни
У тузі схилились до неньки Землі.
Гляньте в метіль - летять небесами
Душі загиблих, немов журавлі.
Сніг вже засипав дорогу додому,
І навіть калини не видно уже,
А серце дівоче не вірить нікому
Та милого з бою повернення жде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: Горбаль Василь