[i]Пізнай самого себе і ти пізнаєш богів та всесвіт.
Хілон Лакедемонянин зі Спарти (бл. 625-552 рр. до н. е.)[/i]
«Я» – глобального світу відлуння,
його суті та сенсів, і мрії.
«Я» – система слов’янської руни.
«Я» – постійно тримаюсь у «ДІЇ».
«Я» – уламок зірок, що в екрані,
лайки й кліки як пульс у долонях.
«Я» шукаю себе в тому стані,
що не гасне добу у Wi-Fi (ях),
«Я» – гібрид від минулого часу,
код і тіло – всього покоління,
в майбуття «Я» будую вже трасу,
що єствує, бо – то є веління.
«Я» – як айсберг – холодний й самотній.
Але там, в глибині, під корою,
в ідентичності явно-турботній,
постаю «Я» ізнову горою.
«Я» – проблема у тіні сумнівів,
чи, насправді така є реальність?
Чи лише – це є «Я» у зневірі,
сформувала «Я»ку віртуальність?
«Я» – не пазл із уламків чудових.
«Я» – не цифра, не марка, не стани.
«Я» – зростаю новим у будовах,
від війни лікувавши всі рани.
«Я», мов компас, лише – немагнітний,
напрям стрілок вже сам визначаю:
Людям бути віднині привітним,
чого й друзям назавжди – бажаю.
Бо Душа мо«Я» – вічне Світило,
мого «Я» – відколись й досьогодні.
Моє Серце як вічне – мірило
тій гармонії, що – із безодні.
«Я» – живий, бо мене захищають,
Землю й Небо військові тримають.
«Я» – діяльний, потрібний родині,
«Я» – активно-важливий в країні! В.Б.
12:00; 16:52. 30.11.2024 р. м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2024
автор: Зореслав Благомирів